Марія Матіос "Щоденник страченої"

    

 ...Цю ніч я також не спала.
Подивилася на годинник.
Була рівно третя година.
До ранку — ціла вічність.

(Марія Матіос. Щоденник страченої)

    Відчуття порожнечі не таке гірке, як могло б здаватись на перший погляд. Немає нічого гіркішого за самотність і чекання. Бездонне чекання. Чекання, яке виїдає душу. Від якого, нічого не залишається. Пусті, проте в той же час наповнені глибоким сенсом очі. Очі, де немає сліз, де вони вже висохли. Як в далекій пустелі, де цілу вічність не було дощів. А лише вітер. Вітер, що вільно гуляє по покинутим печерам душі.

     Щоденник страченої або Психологічна розвідка – не  сопливо-жіночий роман, а жорстока сповідь жінки-вовчиці. Ковальчук Лариса Михайлівна – не об’єкт для наслідування і не щаслива жінка-домогосподарка. Це борець. З самою собою. Вона бореться проти себе – проти того, що бачить, чує. Проти всього світу.  На далеких хащах душі,ще залишилось щось людяне, те, що не дозволяє перетворитись на звіра. Дивна сила, яка береться ні звідки. Сила, для того, щоб жити.

     Хтось скаже, вона не сповна розуму? Так. Вона така. Дурна істота. Вона в своєму світі. Де є тільки її переживання і емоції. Тільки її біль. Можливо так і краще? Ймовірно, краще закритись від цілого світу? Адже, нікому немає діла до твоїх переживань. І до її також немає. В неї нічого і нікого немає. Лиш щоденник, який веде з 17 років. Це не дурниця. Це звіт перед собою. Про свій пережитий день.

   Психологія – тонка матерія. Її відчути тяжко. Вона може обпекти та вразити. Це як пальцями по оголеному нерві. Цей роман, не для всіх, а для обраних. Тих, в кого душа, зі своїми грозами та пустелями. В описі до книги було сказано : «Якщо Ви очікуєте від «Щоденника страченої» дамського роману, сміливо і без вагань кидайте читання, не почавши його». Цей роман не дурня і не для психічно хворих,  він ніщо інше як відлуння одинокості.

 Найкращі цитати з книги:

"Цікаво, людство засвоїло так багато знань, зробило винаходи, вивчило так багато слів, довчає Всесвіт - а не знає елементарних речей: не знає процесу розлюблення одною людиною іншої".

"Навіки завойованих жінок, як і навіки завойованих територій, немає".

 "...Людина, а тим паче людина-жінка, не може мати більшого тоталітариста, гнобителя і ката, ніж вона сама".

"Навіщо люди шукають диявола? Ось він - ліворуч. Серцем називається".

"Люди - це носії масок, а не облич. І незалежно, хто вони, де вони і з ким.
Маску можна зірвати, як присохлий до свіжої рани бинт, - силою болю. Або силою смерті.
За інших умов люди масок не зривають. Вони їх нашаровувають одна на одну - а згодом під ними ж, прибраними масками, задихаються".

        

Сайт для скачування книги
Офіційний сайт Марії Матіос