«Тільки хмари рухають зірки», Норвегія, 1999 рік.

   Боляче не тоді, коли все стратив. Коли розумієш, що тобі є ще що втрачати, а вже байдуже.  Жити далі не хочеться, проте позаду є ниточка, яка не дозволяє зірватись в прірву. Хоча тримає дуже ненадійно, але зберігає життя. Чи можна говорити про те, що це добре чи погано, питання тривіальне. Є ситуації, коли простіше вмерти – хоча це занадто просто. Біль не відступає, не минає. Він нікуди від тебе не дінеться. З часом звикнеш до нього. Або остаточно втратиш глузд.  Випрацюєш імунітет і будеш готовий до ще одного ляпасу від життя.

Жанр драми вважається одним із складніших у кінематографі, літературі. Дивлячись на те, що фільм «Тільки хмари рухають зірки» призначений для дітей та юнацтва, ще не виключає його глибоко психологічні роздуми та ідеї. Фільм заглиблений у психологію стосунків і втрати близьких людей. Один з головних героїв – дівчинка Марія, якій 11 років. Вона сама десь на одинці зі своїми думками, куди вони її приведуть  – ще не знає. Дитячий максималізм зашкалює. Їй хочеться одночасно кричати і мовчати. Бігти до рідних, і в той же час від них. Ніхто не застрахований від втрати рівноваги, сили. Їй страшно. 

Фільм здобув багато нагород в різноманітних кінофестивалях: Берлінський кінофестиваль, Міжнародний норвезький фестиваль, фестиваль в Сочі та ін. Загалом, фільм був 9 разів номінований на головний приз, і 7 разів його здобув. Автор сценарію та режисер Торун Ліан, норвежський драматург, сценарист. На рахунку в Торун Ліан ще не один фільм. Вона писала сценарії до серіалів. Працює переважно в жанрах драми та комедії. Іноді переплітаючи їх між собою.

Фільм заглиблений у дорослу філософію і «не дитячі» проблеми. Питання виникає не в тому, чи не рано дивитись цей фільм дітям, а втому, чи зрозуміють вони його. Проводити межу, вирішуючи для кого призначений цей фільм, - не можна. У кожного свій світ.