Спогади
Так буває, що за людиною просто сумуєш. Просто не вистачає
рук, губ, слів. Його слів. Таких неповторних і нестриманих. І не боляче, і ні
тяжко – просто не вистачає. Не важливо де і коли, важливо чи скоро побачиш.
Як тільки важко жити надіями, а то й гірше – спогади. Не
буде, і не важливо. Просто ніяк на душі, і в житті….Просто не вистачило сил,
чи можливо духу. Чи просто не треба, а чому ж тоді так сумно?
Комментариев нет:
Отправить комментарий