Дорога

Додому рівно 4 пісні, багато зупинок. Ще більше думок, перехожих, попутчиків. Дорогою додому незліченна кількість світлофорів, емоцій, вражень. Не беручи до уваги, що дорога додому -  сумно. Сумно від того, що холодно. Можливо, від того, що немає чим дихати чи просто прямуєш не туди. Ніби, і свіжо на дворі, а ти задихаєшся. Боляче, що немає сенсу їхати туди, де тебе не ждуть, не бачать. І ще багато НЕ. Ти не доросла, не дочекалась, не змогла. Скрізь це НЕ. Зовсім не страшно опинитись в цілковитій самоті, страшно, що боротись з цим немає сил. Дорогою додому збуваються мрії. Не одна – численність.  Щоправда уявно. 

Трохи важко, що не тримають. Ніде. Ні тут, ні там. Та й взагалі. Ще тяжче, що і не потрібно. Чи може й потрібно. Жорстоко, коли не розумієш, що тобі треба? Що хочеш? Абсолютна рівновага між холоднокровністю  та байдужістю. Люди так не живуть…